Головна | Статті по праву та ЗМІ | Реєстрація | Вхід

 
http://myphonebox.ucoz.ru/ 
Меню сайту

Категорії
Медіаправо [27]
Право в Інтернет [1]
Авторське право [9]
Корисні поради [3]

Наше опитування
Як ви дізналися про наш сайт?
Всього відповідей: 288

Пошук

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Головна » Статті » Медіаправо

Висвітлення засобами масової інформації судових процесів


регламентується чинним матеріальним та процесуальним законодавством: Цивільним кодексом України (далі – ЦК України), Цивільним процесуальним кодексом України (далі – ЦПК України), Господарським процесуальним кодексом України (далі – ГПК України), Кодексом адміністративного судочинства України (далі – КАС України) та Кримінально-процесуальним кодексом України (далі – КПК України). Відповідно до ст. 302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.

Доступ до зали судових засідань
Згідно ст. 9 Закону України "Про інформацію” всі громадяни України, юридичні особи та державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.
У статті 6 ЦПК України визначено, що розгляд справи у всіх судах проводиться усно та відкрито.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 КАС України розгляд справ в адміністративних судах проводиться відкрито.
Стаття 4-4 ГПК України передбачає, що розгляд справ у господарських судах відкритий, за винятком випадків, коли це суперечить вимогам щодо охорони державної, комерційної або банківської таємниці, або коли сторони чи одна з сторін обгрунтовано вимагають конфіденційного розгляду справи і подають відповідне клопотання до початку розгляду справи по суті. Про розгляд справи у закритому засіданні або про відхилення клопотання з цього приводу виноситься ухвала.
Відповідно до ст. 20 КПК України розгляд справ у всіх судах відкритий, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної або іншої захищеної законом таємниці.
Відкритість судового розгляду полягає в тому, що всі цивільні справи в усіх судових інстанціях розглядаються публічно. У судовому засіданні (за умови, що розгляд справи є відкритим) можуть бути присутні усі учасники процесу та глядачі, тобто особи, які не є учасниками процесу, в тому числі й журналісти. При цьому усі ці особи повинні дотримуватися загальних правил поведінки в суді та підпорядковуватися розпорядженням головуючого. Глядачі не зобов’язані повідомляти суд про мету своєї присутності. А суд не має права встановлювати особу глядача та причини його перебування в залі. Водночас у разі порушення порядку у залі засідань для застосування заходів процесуального примусу або притягнення до відповідальності за неповагу до суду суд вправі встановити особу глядача.
Відповідно до ч. 3 ЦПК України закритий судовий розгляд допускається у разі, якщо відкритий розгляд може привести до розголошення державної або іншої таємниці, яка охороняється законом, а також за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, з метою забезпечення таємниці усиновлення, запобігання розголошенню відомостей про інтимні чи інші особисті сторони життя осіб, які беруть участь у справі, або відомостей, що принижують їх честь і гідність. Про розгляд справи в закритому судовому засіданні суд зобов’язаний постановити мотивовану ухвалу в нарадчій кімнаті, яка оголошується негайно.
Згідно з ч. 3 ст. 12 КАС України суд ухвалою може оголосити судове засідання або його частину закритими з метою нерозголошення державної чи іншої таємниці, що охороняється законом, захисту особистого чи сімейного життя людини, в інтересах малолітньої чи неповнолітньої особи, а також в інших випадках, устанвлених законом.
При розгляді справ у закритому судовому засіданні мають право бути присутні особи, які беруть участь у справі, а у разі необхідності — свідки, експерти, спеціалісти і перекладачі. Таким чином, у разі проведення закритого судового розгляду журналісти та інші особи, які не беруть участь у справі, не мають права бути присутніми на такому засіданні.
Відповідно до ст. 20 КПК України закритий судовий розгляд, крім того, допускається за мотивованою ухвалою суду в справах про злочини осіб, які не досягли шістнадцятирічного віку, в справах про статеві злочини, а також в інших справах з метою запобігання розголошенню відомостей про інтимні сторони життя осіб, які беруть участь у справі та у разі коли цього потребують інтереси безпеки осіб, взятих під захист.
Письмові записи та використання портативних аудіотехнічних пристроїв
Частина 8 ст. 6 ЦПК України визначає, що учасники цивільного процесу та інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні, мають право робити письмові записи, а також використовувати портативні аудіотехнічні пристрої. Також згідно з ч. 8 ст. 12 КАС України особи, присутні в залі судового засідання, можуть використовувати портативні аудіо технічні засоби. Таким чином, зазначеним правом можуть користуватися й журналісти. При цьому журналісти не зобов’язані запитувати дозволу суду на здійснення таких записів. Використання цих записів у друкованих ЗМІ також є вільним. Перешкод для повного або часткового відтворення змісту цього запису у пресі чинні ЦПК України та КАС України не містять.
Натомість, ГПК України та КПК України не визначає, чи можуть журналісти робити певні записи, використовувати портативну аудіотехніку.
У цьому випадку потрібно звернутися до ст. 9 Закону України "Про судоустрій”, в частині другій якої сказано, що учасники судового розгляду та інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні, мають право робити письмові нотатки. Це право поширюється також на журналістів. Зроблені записи можуть бути вокристані журналістом у його професійній діяльності, тобто при написанні аналітичних статей, підготовці інших інформаційних матеріалів.
Проведення фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури
У ч. 8 ст. 6 ЦПК України та у ч. 8 ст. 12 КАС України зазначено, що проведення в залі судового засідання (при проведенні відкритого розгляду справи) фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювання судового засідання по радіо і телебаченню допускаються на підставі ухвали суду за наявності згоди на це осіб, які беруть участь у справі.
Як правильно скористатися цим законодавчим положенням?
Особа, зацікавлена у транслюванні судового процесу чи здійсненні фото- і (або) кінозйомки (зокрема, журналіст), повинна звернутися до суду із відповідною заявою. Таку заяву варто подати до початку судового засідання у справі.
Суд зобов’язаний розглянути таку заяву. ЦПК України, як і КАС України, не визначає та ч. 8 ст. 12 КАС України випливає, що така заява розглядається судом у судовому засіданні за участю осіб, які беруть участь у справі, оскільки необхідно з’ясувати, чи погоджуються вони на транслювання, фото- і (або) кінозйомку. За умови, якщо усі учасники судового процесу погоджуються на транслювання, фото- і (або) кінозйомку, суд постановляє ухвалу. Така ухвала оскарженню не підлягає. Проте відповідно до ст. 168 ЦПК України та ст. 133 КАС України ухвала суду про відмову у задоволенні клопотання (заяви) не перешкоджає повторному його (її) заявленню, тобто особа може ще раз подати таку заяву.
У випадку, коли хоча б один учасник процесу не дає своєї згоди на проведення транслювання, фото- і (або) кінозйомки, суд не вправі дозволити особі, яка подала заяву (зокрема, журналістові) вчиняти відповідні дії.
Проте ні ГПК України, ні КПК України не вирішують питання проведення звукозапису, фото- та кінозйомки. Незважаючи на це, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закну України "Про судоустрій”, який визначає загальні положення щодо гласності та відкритості судового процесу, проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, теле-, відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювання судового засідання допускаються з дозволу суду, в порядку, встановленому процесуальним законом.
Таким чином, оскільки ні ГПК України, ні КПК України не встановлюють порядку надання судом дозволу на здійснення фото- і кінозйомки, теле-, відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювання судового засідання, то відповідний засіб масової інформації, журналіст якого має намір здійснити відповідні дії, чи сам журналіст повинен подати заяву на ім’я судді, який розглядає справу, з відповідним проханням.
Відмова суду у наданні дозволу не перешкоджає повторному зверненню до суду з аналогічною заявою.
У разі транслювання судового процесу з порушенням встановленого порядку може постати питання про відповідальність за порушення таємниці особистого життя. Правопорушником може бути або суд (який дозволив транслювання без згоди усіх осіб, які беруть участь у справі), або засіб масової інформації (який провів таку трансляцію без дозволу (ухвали) суду).
Рішення суду проголошується прилюдно, крім випадків, коли розгляд проводився у заритому судовому засіданні. У цьому випадку рішення оголошується тільки особам, які брали участь у справі. Прилюдність проголошення рішення означає зачитування його тексту (або його вступної та резолютивної частини) учасникам процесу та присутнім у залі судового засідання. Якщо ці особи у залі судового засідання відсутні (наприклад, не дочекалися), то рішення вважається проголошеним.
Відповідно до ч. 9 ст. 6 ЦПК України рішення суду проголошується прилюдно, крім випадків, коли розгляд проводився у закритому судовому засіданні. Аналогічне положення міститься і у ч. 9 ст. 12 КАС України.
Згідно статті 20 Кримінально-процесуального кодексу України вироки судів у всіх випадках проголошуються публічно.
Використання імені фізичної особи під час висвітлення судових процесів ЗМІ
Під час висвітлення судових процесів засоби масової інформації повинні дотримуватися положень ст. 296 ЦК України. Так, відповідно до ч. 4 ст. 296 ЦК ім’я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може бути використане (обнародуване) лише в разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 5 вказаної цієї статті ім’я потерпілого від правопорушення може бути обнародуване лише за його згодою.
Ім’я учасника цивільного спору, який стосується особистого життя сторін, може бути використане іншими особами лише за його згодою.
У відповідності до ч. 2 ст. 296 ЦК України використання імені фізичної особи в літературних та інших творах, крім творів документального характеру, як персонажа (дійової особи) допускається лише за її згодою, а після її смерті — за згодою її дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає, — батьків, братів та сестер.
Таким чином, згоду особи, ім’я якої використовується, необхідно отримати у разі:
• Використання імені учасника цивільного спору, який стосується особистого життя сторін.
• Використання імені потерпілого від правопорушення.
• Використання імені у літературних та інших творах.
Не потрібна згода на використання імені у разі створення інформаційного матеріалу документального характеру.
Доступ ЗМІ до судових рішень
Як зазначалося вище, кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.
З метою забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції у 2005 році прийнято Закон України "Про доступ до судових рішень”.
Відповідно до ст. 2 вказаного Закону кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з ч. 4 зазначеної вище статті особи, які не беруть (не брали) участі у справі, мають право ознайомитися з судовим рішенням у повному обсязі, якщо воно безпосередньо стосується їхніх прав, свобод, інтересів чи обов’язків, у порядку, передбаченому цим Законом. Таким чином, вказана частина стосується випадків, коли рішння безпосередньо стосується прав особи, що не брала (не бере) участь у справі.
Чи має право на доступ до судових рішень журналіст, що не бере (брав) участі у справі?
Так, має. Таке право має кожен громадянин, юридична особа тощо. Це право забезпечується створенням Єдиного державного реєстру судових рішень.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень” судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Будь-які обмеження права вільного користування офіційним веб-порталом судової влади України не допускаються, крім випадків, визначених цим Законом.
Відповідно до ст. 6 вищезазначеного Закону кожен має право повністю або частково відтворювати судові рішення, що проголошені судом прилюдно, у будь-який спосіб, у тому числі через оприлюднення в друкованих виданнях, у засобах масової інформації, створення електронних баз даних судових рішень.
Будь-яке редагування тексту судового рішення не повинно спотворювати його зміст.
Стаття 7 вказаного Закону визначає відомості, які не можуть бути розголошені у текстах судових рішень, відкритих для загального доступу. Так, у текстах судових рішень, що відкриті для загального доступу через оприлюднення на офіційному веб-порталі судової влади або офіційне опублікування, не можуть бути розголошені відомості, що дають можливість ідентифікувати фізичну особу. Такі відомості замінюються літерними або цифровими позначеннями.
До таких відомостей належать:
1) імена (ім’я, по батькові, прізвище) фізичних осіб;
2) адреси місця проживання або перебування фізичних осіб, номери телефонів чи інших засобів зв’язку, адреси електронної пошти, ідентифікаційні номери (коди);
3) реєстраційні номери транспортних засобів;
4) інша інформація, що дає можливість ідентифікувати фізичну особу.
Проте до вказаних відомостей не належать (тобто – це відомості, які можуть бути розголошені у текстах судових рішень і не замінюються літерними та цифровими позначеннями):
1) прізвища та ініціали суддів, які ухвалили судове рішення;
2) імена посадових чи службових осіб, які, виконуючи свої повноваження, беруть участь у цивільній, господарській, адміністративній чи кримінальній справах, справах про адміністративні правопорушення (проступки).
Галина Чернявська, Асоціація медіа-юристів Львівщини
Джерело:http://www.media-yuryst.lviv.ua

Категорія: Медіаправо | Додав: cognos (19.10.2010)
Переглядів: 1220
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Новинки
Експрес-курс "Авторське право"

Відеоурок "Географічне зазначення походження товарів"

Календар