Головна | Статті по праву та ЗМІ | Реєстрація | Вхід

 
http://myphonebox.ucoz.ru/ 
Меню сайту

Категорії
Медіаправо [27]
Право в Інтернет [1]
Авторське право [9]
Корисні поради [3]

Наше опитування
Як ви дізналися про наш сайт?
Всього відповідей: 287

Пошук

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Головна » Статті » Медіаправо

Актуальні проблеми журналістських гонорарів
Артур Лі
Магістр права інтелектуальної власності,
Президент Всеукраїнської професійної спілки «Гільдія Акторів Кіно»
 

Шановні журналісти телерадіопростору, журналісти періодичних видань, телеоператори, режисери. Ваша проблема нічим не відрізняється від проблеми авторів і виконавців, які створюють іншу інтелектуальну власність: музику, фільми, літературні твори тощо. І Ви так само, як і інші творці інтелектуальної власності не отримуєте винагороду роялті від використання Ваших сюжетів, газетних статей, інтерв’ю тощо, бо нажаль Ви не знаєте законодавства України і не вмієте захищати свої права. А законом України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що за використання Вашої інтелектуальної власності (сюжетів новин, програм, телепередач, статті в газеті тощо) Ви маєте отримувати відсоток від доходу телерадіокомпанії, газети, журналу, який власники отримують від розміщення реклами. Щоб зрозуміти, які Ваші права порушені Вам пропонується невеличкий лікнеп, щоб Ви отримали хоча б мінімальне уявлення про свої права, зрозуміли як саме вони порушуються і як Ви можете захистити свої права інтелектуальної власності.

З журналістами не укладають угод на виплату винагороди роялті, бо журналісти, на жаль повторююсь, навіть не знають, що мають право на отримання цієї винагороди. Частіш за все з ними укладають трудові договори, чи (або) договори підряду. У відповідності до цих договорів Вам сплачують гонорар (зарплатню) за виконану Вами роботу – створення сюжетів, телепрограм, статей, інтерв’ю тощо. І в договорі зазначається, що всі авторські права на ці, створені Вами сюжети, телепрограми, статті, інтерв’ю, в рамках виконання своїх трудових обов’язків Ви передаєте своєму роботодавцю без права вимагати будь яку іншу винагороду за використання своєї інтелектуальної власності. Ви підписуєте такий договір і автоматично вважаєте, що раз, Ви підписали такий договір, то він вже набув законної сили.

Але українське законодавство уніфіковане до вимог міжнародного приватного права інтелектуальної власності Європейського союзу, а європейці вже давно передбачили ситуацію, коли працівник, що прагне отримати роботу змушений погоджуватись на усі вимоги роботодавця. У цьому випадку слід керуватись ч.3 ст.1113 ЦК України цей момент передбачила і встановила: «Умови договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, що погіршують становище творця відповідного об’єкта …порівняно з становищем, передбаченим … законом, … є нікчемними» – тож можете спокійно підписувати договір, що Вам пропонує роботодавець. Договір, який порушує Ваше право на отримання роялті є таким же нікчемним. А ст.33 Закону України «Про авторське право і суміжні права» точно встановила, що: «2. […] Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України. 3. Предметом договору про передачу прав на використання твору не можуть бути права, яких не було на момент укладання договору» . І тут потрібне пояснення : згадайте, що коли Ви підписували договір з роботодавцем, то Ви ще не зняли сюжету не взяли інтерв’ю, не написали статті, ч.2 ст.11 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» встановила, що: «Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення»  тож ніяких прав під час підписання договору у Вас на ці твори не було і прав на них Ви передати не могли, оскільки предметом договору не можуть бути права на використання твору, яких не було на момент укладання договору. І ще одне зауваження — за трудовим договором Вам сплачують гонорар за створення творів (сюжетів, інтерв’ю, статей), а не за використання. Щоб зрозуміти цю різницю звертаю Вашу увагу на іншу вимогу цієї статті: «ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України». Згадайте – гонорар є зарплатнею, а заробітна плата нараховується у відповідності до ст.1 ЗУ «Про оплату праці»: «заробітна плата — це винагорода, обчислена, зазвичай, у грошовому вигляді, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу», мінімальну заробітну плату встановлює Верховна Рада України ст.10 цього ж закону. Ось ми дійшли до питання: при чому ж тоді ставки авторської винагороди, які не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України, спитаєте Ви. А при тому, що Кабінетом Міністрів встановлюються мінімальні ставки за використання інтелектуальної власності (не мінімальна зарплатня, а винагорода за використання інтелектуальної власності) у відповідності до іншого Закону України «Про авторське право і суміжні права» ст.15 якого встановила: «Кабінетом Міністрів України можуть установлюватися мінімальні ставки авторської винагороди та порядок їх застосування» «автор […] має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору», згідно ст.445 ЦКУ: «1. Автор має право на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.» Кажучи  зрозумілою мовою, роботодавець (телерадіокомпанія, газета, журнал) заплатив Вам лише за створення продукту інтелектуальної власності. Тож його використання, публічне сповіщення, розміщення на шпальтах газет, у рекламі, врешті отримання за це доходу (способи використання творів визначені ст.441 ЦКУ), потребуватиме обов’язкової виплатити Вам винагороди роялті за кожне таке використання із отриманням доходу, який не може бути нижчим за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України, навіть якщо в договорі з Вами роботодавець цього не зазначив. У разі недодержання письмової форми договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності такий договір є нікчемним (ч.2 ст.1107) В усній формі може укладатися тільки договір про використання (опублікування) твору в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо). А умови договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, що погіршують становище творця відповідного об’єкта або його спадкоємців порівняно з становищем, передбаченим цим Кодексом та іншим законом, а також обмежують право творця на створення інших об’єктів, є нікчемними (ч.3 ст.1113 ЦКУ)

Все вище зазначене легко відстежується за документами бухгалтерської звітності, які на сьогодні відповідають нормам Європейського союзу. Саме у відповідності до Наказу Державного комітету статистики від 13.01.2004 N5, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 р. за N 114/8713 «Про затвердження Інструкції зі статистики заробітної плати» і пунктом 2.1.3 встановлено виплату, яка входить до фонду основної заробітної плати: «Гонорар штатним працівникам редакцій газет, журналів, інших засобів масової інформації, видавництв, установ мистецтва й (або) оплата їх праці, що нараховується за ставками (розцінками) авторської (постановочної) винагороди, нарахованої на даному підприємстві». Це те, що Ви отримуєте за договором з роботодавцем, зарплатня (гонорар), з якої йдуть відрахування до Пенсійного фонду, Фонду Соціального страхування тощо. А ось пункт 3.14 цієї Інструкції встановив інші виплати, які не належать до заробітної плати, і з яких відраховується тільки податок з доходу фізичної особи: «3.14. Винагорода, що сплачується за авторським договором на створення та використання творів науки, літератури та мистецтва, крім зазначеної у пп.2.1.3.» це винагорода за використання про яку Ваші роботодавці навіть не згадують, але у відповідності до ч.4 ст.47 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» всеж зобов’язані її сплачувати. Чому не платять, спитаєте Ви? Справа у тім, що ч.4 ст.47 Закону зобов’язує платити ці винагороди організаціями колективного управління і нікому іншому, нема кому платити (у журналістів немає такої організації) ось і не платять.

З усього зазначеного випливає:

1. З Вами не підписують належних договорів.

2. У Ваших договорах зазначена тільки виплата винагороди за працю у відповідності до ЗУ ”Про оплату праці”

3. У Ваших договорах не визначається винагорода роялті за використання Вашої інтелектуальної власності (сюжетів, телепередач, статей, фотографій, загалом творів) згідно ЗУ «Про авторське право і суміжні права»

4. У журналістів немає Організації колективного управління, яка може відстежувати ці правовідносини, вимагати виплати Вам винагороди, отримувати її та захищати Ваші права.

5. Як тільки Ви самі, особисто почнете захищати свої права, або ж просто заїкнетесь з приводу виплати роялті — роботодавець Вас звільнить з роботи і на цьому Ваша кар’єра журналіста закінчиться і захищати буде вже нема чого.

У відповідності до законодавства України відслідковувати та врегульовувати правовідносини між роботодавцем та працівником може єдина організація — профспілка. У випадку звернення з цього приводу інших громадських організацій, будь який суб'єкт господарювання може відмовити в наданні інформації на підставі ст.30 ЗУ «Про інформацію»: «…юридичні особи, які володіють інформацією професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого характеру, одержаною на власні кошти, або такою, яка є предметом їх професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого інтересу і не порушує передбаченої законом таємниці, самостійно визначають режим доступу до неї, включаючи належність її до категорії конфіденційної, та встановлюють для неї систему (способи) захисту...». Тому в договорах з роботодавцями завжди присутня норма, що умови цього договору є конфіденційними і розголошенню не підлягають. Обійти цю норму закону можна виключно на підставі ст.28 ЗУ «Про професійні спілки їх права та гарантії діяльності»: «Право профспілок, їх об'єднань на інформацію з питань праці та соціально-економічного розвитку Профспілки, їх об'єднання мають право одержувати безоплатно інформацію від роботодавців або їх об'єднань, органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань, що стосуються трудових і соціально-економічних прав та законних інтересів своїх членів, а також інформацію про результати господарської діяльності підприємств, установ або організацій. Зазначена інформація має бути надана не пізніше п'ятиденного терміну.». А у випадку необхідності припинення штрейкбрехерства згідно до вимог статті 19 цього ж Закону: «У питаннях колективних інтересів працівників профспілки, їх об'єднання здійснюють представництво та захист інтересів працівників незалежно від їх членства у профспілках». Але існуючі профспілки ці правовідносини не відслідковують і на них не розуміються, бо для цього потрібно доскональне знання норм авторського права, трудового права, та міжнародного права приватної інтелектуальної власності у відповідності до якого встановлені ці правовідносини, а також права належної суб’єктності. А у зв’язку з тим, що ці європейські норми в Україні зовсім незнайомі, бо в Радянській УССР було своєрідна англосаксонська концепція прав інтелектуальної власності, коли держава присвоювала собі всі права на інтелектуальну власність творців (фізичних осіб), тож у існуючих профспілок немає навіть спеціалістів з авторського права. Висновок один, необхідно гуртуватись і створювати нову українську профспілку журналістів на засадах європейського права інтелектуальної власності. До того ж від недотримання цих правовідносин втрачає в першу чергу держава, оскільки принцип дуже простий – не отримав автор винагороди за використання, державний бюджет не отримав податку з доходу фізичної особи. Від не дотримання цих правовідносин державний бюджет втрачає 300 000 000 грн. кожного року тільки від використання аудіовізуальних творів, а скільки втрачається від неотримання винагород роялті журналістами, ще ніхто не рахував, як рахувати і як довести ці втрати, Об’єднання Гільдій Творців інтелектуальної власності готове надати системну допомогу, але для цього журналістам потрібна своя незалежна юридична особа якої сьогодні не існує. Об’єднання Гільдій Творців інтелектуальної власності заявляє, про свою готовність допомогти всім бажаючим створити Всеукраїнську профспілку, як організацію колективного управління у складі Об’єднання Гільдій Творців інтелектуальної власності, та об’являє про створення ініціативної групи журналістів, які хочуть створення такої структури і готові над цим працювати на засадах повної демократії та незалежності у відповідності до законодавства України.

Категорія: Медіаправо | Додав: cognos (14.10.2009)
Переглядів: 2163
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Новинки
Експрес-курс "Авторське право"

Відеоурок "Географічне зазначення походження товарів"

Календар