Головна | Статті по праву та ЗМІ | Реєстрація | Вхід

 
http://myphonebox.ucoz.ru/ 
Меню сайту

Категорії
Медіаправо [27]
Право в Інтернет [1]
Авторське право [9]
Корисні поради [3]

Наше опитування
Як ви дізналися про наш сайт?
Всього відповідей: 287

Пошук

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Головна » Статті » Корисні поради

Як захистити студентську роботу?

Афанасьєва К. О.

 викладач Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кандидат філологічних наук

 

 Як захистити студентську роботу?

 

В сучасному інформаційному суспільстві рівень правової свідомості громадян значно зріс. Більшою мірою завдяки активній роз’яснювальній роботі, що проводять ЗМІ власники авторських прав на об’єкти у різних сферах діяльності людини усвідомили їхню економічну цінність. Однак  хотілося б зупинитись на сфері, де автори про обсяги своїх прав знають неприпустимо мало. Мова йде про захист авторським правом наукових робіт студентів – зокрема, курсових, кваліфікаційних та дипломних.

Слід зазначити, що про індустрію заробляння грошей на студентських роботах у пресі пишуть багато,  а ось у фаховій юридичній літературі та періодиці ця тема належним чином не висвітлена. Та попри це проблема існує, а із використанням цифрових носіїв інформації та мережі Інтернет стає  дедалі актуальнішою.

На початку необхідно відповісти на питання: чи є обєктом охорони наукові роботи студентів? Якщо звернутись до статті 8 Закону України „Про авторське право та суміжні права” всі твори у галузі науки, літератури та мистецтва, що є результатом творчої діяльності автора (у нашому випадку студента) визнаються обєктами авторського права та охороняються законодавством. На цій підставі студентські наукові роботи слід вважати творами, що охороняються авторським правом. Скептики зауважать, що безумовно не всі студенти сумлінно ставляться до написання кваліфікаційних робіт, нерідко вдаючись до компіляції або відвертого переписування текстів досвідчених фахівців. Проте ті роботи, що справді заслуговують на увагу завдяки оригінальним підходам та новаторським ідеям їхніх авторів стають ласим шматком для бажаючих нажитися на чужій інтелектуальній праці. На сьогодні існує багато способів заробити на студентських працях. Причому метою порушників є отримання не лише матеріальних, але й моральних дивідендів. Ми ж спробуємо розглянути деякі з них, що широко використовують інтелектуальні «пірати».

 

«Інтелектуальний» бізнес

Найбільш поширеною практикою є занесення роботи у один з популярних банків рефератів та подальший продаж її потенційному користувачу з наступного покоління студентів. На відміну від фірм, що пропонують написання фахівцями (переважно студентами-випускниками або аспірантами) роботи спеціально за вашим замовленням та обраною темою існують і інші, що від початку не приховують «піратський» статус робіт. Нажаль більшість робіт, що пропонуються через Інтернет або промоутерів не лише не є оригінальними, а й компіляцією назвати важко. Аби не бути голослівною перед написанням статті переглянула з десяток сайтів, що спеціалізуються на продажу курсових та дипломних робіт і таки знайшла розділ із випускної роботи знайомої, який мені пропонували придбати як «ґрунтовний» реферат за п’ятдесять гривень.

Не варто і згадувати, що авторів такі творчі доробки «не мають». Поділені на частини, із зміненими назвами наукові тексти виконують свою основну функцію товару, а тому навіть зазначення на них імен авторів не мало б сенсу. Адже покупець рукопису купляє його саме з метою привласнення. Тож не дивно, що чимало замовників вважають, що разом із примірником твору вони отримують і авторство на нього. Як тут не згадати пушкінське «не продается вдохновенье, но можно рукопись продать». Виявляється, що у світі ринкових відносин продається не лише рукопис, але й права на його зміст, надто коли вони не належать самим продавцям.

Звичайно простежити усі ланки на шляху постачання «контрабандного» інтелектуального продукту якщо не неможливо, то принаймні дуже важко. Але як не неприємно це констатувати, першодвигунами, що дають хід незаконному поширенню студентських робіт переважно є самі учбові заклади, що не переймаються проблемою систематизації, збереження та захисту студентських робіт. Втім звинувачувати «неспійманого» справа невдячна.

 

«Піратство»  в  Альма-матер

Для «суспільних» потреб студентські роботи без обмежень використовують самі учбові заклади. Спектр цього багатофункціонального використання доволі широкий: від апробації результатів студентських досліджень у наукових розробках вузів до оздоблення їхніми роботами (якщо це твори образотворчого мистецтва) приміщень деканатів, кафедр, кабінетів.

Причина полягає у підході до правового статусу цих творів. Адже керівництво ВУЗів та їх викладацький склад традиційно вважають студентські роботи цілковитою власністю закладу. Приводом для цього є трактування студентських робіт як службових. Закон визначає службовий твір, як такий, що «створений у порядку виконання службових обов’язків відповідно до службового завдання» [1]. Дійсно можна провести певну аналогію між відносинами, що виникають між роботодавцем та автором та між  ВНЗ та студентом. І ті і інші дають завдання автору (студенту), внаслідок чого твір (наукова робота) не є власною ініціативою автора та виконаний відповідно до службового завдання. Пункт 2 статті 16 Закону України «Про авторське право та суміжні права» надає виключне майнове право на використання службового твору роботодавцю. Водночас пункт 3 цієї ж статті передбачає, що „за створення і використання службового твору автору належить авторська винагорода” [2].

Однак при всій подібності ситуацій, віднести студентські твори до категорії службових не можна, оскільки зрозуміло, що у випадку із студентськими роботами практики виплати студентам гонорару не існує, а у трудових відносинах із навчальним закладом вони не перебувають. Тож права на використання студентської роботи  можуть належати лише її авторові.

Неправомірним використанням студентської роботи, що не носить комерційного характеру, але все ж порушує права її автора є публікація роботи у збірках студентських робіт типу «Кращі роботи з маркетингу за 2006 рік». Адже таке використання твору відбувається без дозволу автора та без виплати йому авторської винагороди. Окрім того відтворювати шляхом передруку або цитування можна лише правомірно опубліковані твори [3]. Оскільки студентські роботи оприлюднюються на правах рукописів та відповідно не можуть вважатись опублікованими, включати їх до збірок або використовувати окремі уривки та навіть цитувати її, хай навіть і з благородною навчальною метою без дозволу автора не можна.

Ще один «традиційний» спосіб використання студентської роботи   -  поповнення її найкращими розділами наукових праць викладачів. Як правило це стосується недобросовісних наукових керівників, що не нехтують студентськими текстами та ідеями, а інколи свідомо схиляють студента до розробки у дипломній роботі певної теми, що становить науковий інтерес у першу чергу для самого керівника. Зрозуміло, що посилання на студентські роботи у роботі викладача буде відсутнє, більше того наукові керівники вважають себе повноцінними співавторами цих робіт, апелюючи до вагомого власного внеску, що був ними зроблений під час написання студентських робіт. Дослідник цієї проблеми М. Магомедов звертає увагу на поширену практику, коли автора фактично примушують брати у «співавтори» своїх керівників та тих, від кого залежить подальша доля наукової роботи або можливість її опублікування у престижному науковому збірнику [4].

У цьому контексті варто нагадати, що обов’язками наукового керівника є спрямування студента на розробку певної теми, окреслення напрямків дослідження, надання консультативної допомоги щодо використання джерельної та методологічної бази тощо. Тож робота ця є радже організаційною та попри всю відданість «наставника» вважатися результатом творчості не може. Аргументи ж наукових керівників, що  намагаються відстояти свої права на студентські роботи на підставі того, що вони  «суттєво вдосконалили, або ж фактично переробили» роботу студента взагалі видаються абсурдними. Адже написання роботи замість студента суперечило б моральним засадам викладацької діяльності та заперечувало б саму мету її створення. Рівень студентських знань у цьому випадку не можна обєктивно оцінити. Існує і суто юридичне обґрунтування: співавторство має носити добровільний характер, на яке від студента повинна бути отримана згода. З цього приводу професор Е. Гаврилов справедливо зазначає, що редакторська або інша правка авторського твору, що виконувалась науковим керівником без згоди самого студента не може вважатися співавторством, адже за автором залишається право погодитись із внесеними змінами чи ні [5]. Тож підстав для визнання співавторства, а тим більше одноосібного авторства викладача просто не існує.

 

Пігулки від жадібності

І на останок декілька порад як захистити свою роботу.

Намагайтеся залишити у стінах ВНЗ якомога менше копій свого твору. Обов’язковим є лише прошитий примірник Вашої роботи, що зберігається ще кілька років у архіві. А ось вимагати від вас дискети чи диску із текстом роботи (за винятком коли обєкти роботи виконані за допомогою компютеру – графіка, архітектурні проекти тощо ) учбовий заклад не має права.

Віддаючи роботу для перегляду науковому керівнику, опоненту або рецензенту не віддавайте її цифровий варіант. Краще витратьте додаткові двадцять гривень та роздрукуйте примірник роботи спеціально для цих цілей.

Зробіть копію вашої роботи на окремому СD-диску та зберігайте його, не відкриваючи. Дата запису диску може знадобитися як доказ вашого авторства на твір та його існування на певну дату, якщо інша особа використає ваш твір або його уривки.

І нарешті, не бійтеся відстоювати свої авторські права – правда на вашому боці. На підтвердження наведу оптимістичний приклад. Студентка одного з педагогічних вузів виконала курсову роботу – художнє панно, яке згодом ректор вузу вирішив подарувати своєму іноземному колезі. Студентка подала судовий позов на ВНЗ та виграла справу, отримавши компенсацію за неправомірне використання її курсової роботи без згоди автора» [6].

 

1.  Див. стаття 16 Закону України «Про авторське право та суміжні права» від 11.07.2001 №2627-III // Голос України. – 2001. – 16 серпня.

2.  Так само

3.  Чигирин Т. Г. Авторское право на курсовые и дипломные роботы // Вестник права. - № 2. – 2004.

4.  Магомедов М.Соавторство как источник паразитизма и серости в науке // Альма-матер. - № 11. – 2001. – С. 43-44.

5.  Гаврилов Э. Соавторство на произведения науки, литературы и искусства // ЗиП. – 1999. 7 8. С. 19 22.


6. Ермолинский А. У нас есть что защитить… // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. – 2000. - №2. – С.59.

 

 

Матеріал опубліковано у журналі:

Інтелектуальна власність. – 2007. – № 5. С. 23-25

Завантажити

Категорія: Корисні поради | Додав: AdmiN (06.06.2009)
Переглядів: 1792
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Новинки
Експрес-курс "Авторське право"

Відеоурок "Географічне зазначення походження товарів"

Календар